Порівняння утеплювачів: ППУ, мінвата, пінопласт, ековата

ППУ (закрита комірка) має нижчу теплопровідність (0,020–0,028 проти 0,035–0,045), гідроізолює й не осідає, служачи до 50 років. Мінвата дешевша, негорюча (НГ) і паропроникна, але вбирає 7–12% вологи й з часом осідає. Для вологих зон і безшовності — ППУ, для «дихаючих» стін під бюджет — мінвата.

Пінопласт дешевший, але монтується плитами зі швами, крихкий і у вогні плавиться. ППУ дорожчий, зате дає безшовний моноліт, гідроізолює (1–3% вологи) і служить удвічі довше. Для складних форм, вологи й довговічності — ППУ.

Найнижчу теплопровідність має закритокоміркова ППУ — λ 0,020–0,028 Вт/(м·К) (преміум Purios H — до 0,019). Це означає, що за однакового теплового опору ППУ потребує найтоншого шару й дає найкраще збереження тепла в будинку.

За ціною матеріалу найдешевший — пінопласт, далі мінвата й ековата; ППУ дорожчий. Але за повним циклом (монтаж, строк служби, відсутність заміни) різниця зменшується: ППУ служить до 50 років без осідання. Розбір цін за м² — на сторінці ціна утеплення ППУ.

Товщина рахується як d = R × λ, тому за однакового теплоопору вона різна для різних матеріалів. Під норму мансарди R = 6,0 (ДБН В.2.6-31:2021, I зона) виходить: ппу (закрита комірка) — 150 мм, мінвата — 240 мм, пінопласт (eps) — 240 мм, ековата — 250 мм. Саме тому порівнювати ціну за м² має сенс лише за однакового теплоопору, а не за однакової товщини.

Вата осідає під власною вагою й набирає вологу, тому фактичний теплоопір шару падає рік від року. У нашій моделі окупності це закладено як 3% втрати щороку протягом 10 років. У закритокоміркового ППУ такого коефіцієнта немає: структура монолітна й не осідає.

Безшовні лише два: напилюваний ППУ й ековата при задуванні. Мінвата й пінопласт монтуються плитами, і кожен стик — потенційний місток холоду, особливо на складних формах, де плиту доводиться підрізати.

ППС — це пінополістирол, тобто те саме, що в побуті називають пінопластом (EPS) або екструдованим пінополістиролом (XPS). Різниця з ППУ принципова за способом монтажу: ППС приходить готовими плитами, які кріплять на клей і дюбелі, тому шви лишаються завжди; ППУ утворюється прямо на поверхні й дає суцільний шар. За теплопровідністю ППУ кращий (0,020–0,028 проти 0,038–0,041 у пінопласту), за ціною матеріалу — навпаки. Для сухого рівного фасаду під штукатурку ППС виправданий, для складної геометрії та вологих зон — ні.

Вони програють одне одному в різному, тож вибір залежить від конструкції. Мінвата негорюча (НГ) і паропроникна, тому підходить для «дихаючих» стін і там, де є вимоги з пожежної безпеки, але вбирає 7–12% вологи й з часом осідає. Пінопласт дешевший, не осідає й майже не боїться вологи (2–4%), проте горючий і у вогні плавиться, кришиться на краях і приваблює гризунів. Для вентильованого фасаду й перекриттів частіше беруть вату, для цоколя й фасаду під штукатурку — пінопласт.

Для даху вирішує не теплопровідність, а волога. У покрівельному пирозі завжди є конденсат, а на скатах — складна геометрія з кроквами й вузлами примикання, де плитний утеплювач доводиться підрізати й лишати шви. Тому для мансард і покрівель беруть закритокоміркову ППУ: вона гідроізолює тим самим шаром і лягає суцільно по кроквах. На холодному провітрюваному горищі, де вологи немає, дешевша відкрита комірка або мінвата по перекриттю працюють не гірше.